Акредитив або акредитивна форма розрахунків широко застосовуються в зовнішньоекономічній діяльності підприємств. Однією з найактуальніших проблем в ЗЕД підприємства є питання довіри ділових партнерів - учасників зовнішньоекономічної угоди. Ні для кого не секрет, що у випадку неплатоспроможності однієї зі сторін контракту, інша не тільки терпить матеріальні збитки, може також постраждати її ділова репутація на ринку. Крім того, відповідно до законодавства України, несвоєчасне повернення валютної виручки за експортовану підприємством продукцію може привести до накладення на нього санкцій Мінекономіки згідно зі ст.37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність».
Особливо це актуально для договірних відносин з новими, «неперевіреними» партнерами. Одним з виходів у ситуації, що склалася є використання такої форми розрахунків, як акредитив.
Акредитив (англ. letter of credit, L/C від лат. асcredo – довіряю) – це договір підприємства з банківською установою, згідно з яким банк, який відкриває акредитив (банк - емітент) бере на себе зобов'язання здійснити платіж вказаної суми коштів третій особі (продавцеві товару) за умови надання продавцем банку певного пакету документів. Такий вид акредитива називається документарним. Документарний акредитив передбачає укладання окремого платіжного договору, сторонами якого є покупець, банк – емітент, який ухвалює зобов'язання забезпечити платіж і продавець (одержувач коштів).
Така форма оплати, як акредитив, регламентується «Уніфікованими звичаями й правилами по документарних акредитивах» Міжнародної торговельної палати, а також постановою правління Національного банку України від 03 грудня 2003 р. №514 « Про затвердження Положення про порядок здійснення вповноваженими банками операцій за документарними акредитивами в розрахунках по зовнішньоекономічних операціях».
Основні види акредитивів:
Залежно від характеру відповідальності банку, обсягу забезпечення, моменту прийняття на себе ризику міжнародне законодавство передбачає використання безлічі видів акредитивів, кожний з яких має свої особливості й сферу застосування:
- безвідкличний (підтверджений і непідтверджений) та відкличний акредитиви;
- покритий і непокритий акредитиви;
- перекладний (трансферабельний) акредитив;
- револьверний акредитив;
- акредитив з «червоним застереженням»;
- компенсаційний, резервний, транзитний і ін.
До основних переваг акредитива слід віднести наступні:
- це самостійна, окрема від зовнішньоекономічного договору, угода, яка містить зобов'язання платежу на користь експортера;
- дозволяє мінімізувати ризики неплатежу, оскільки оплата гарантується банком-емітентом;
- дозволяє використовувати репутацію банку на користь обох зовнішньоекономічні контрагентів;
- передбачає ретельну й об'єктивну перевірку банком документів, на підставі яких здійснюється платіж.
На жаль, акредитивна форма розрахунків у зовнішньоекономічних операціях має й ряд істотних недоліків:
- це достатньо дорога форма розрахунків, пов'язана з витратами у вигляді комісій, зборів, та відсотків банку в період його дії;
- зобов'язання банку зробити оплату за товар ніяк не пов'язане з характеристиками і якістю самого товару.
