Договір комісії – один з видів посередницьких договорів, який може застосовуватися в зовнішньоекономічній діяльності підприємства. У даній статті розглянуті особливості укладання договорів комісії в ЗЕД.

   Зовнішньоекономічні контракти можуть укладатися на виконання посередницьких угод. Часто включення посередника в зовнішньоторговельну операцію дозволяє оптимізувати дозвільні процедури при експорті товарів з України шляхом використання ліцензій, дозволів державних органів, які є в посередника.

   Тому, не можна залишити без уваги, принаймні, комісійну форму посередницьких угод, яка використовується частіше інших. Договір комісії – договір, відповідно до якого одна сторона (комісіонер) зобов'язується з доручення іншої сторони (комітента) за відповідну винагороду зробити одну або кілька юридичних дій від свого імені, але за рахунок комітента. Далі розглянуті ключові пункти договору комісії.

ПРЕАМБУЛА ДОГОВОРУ КОМІСІЇ

   Договірні сторони повинні бути названі комісіонером і комітентом. Комітент - це особа, яка дає комісійне доручення, а комісіонер - особа, яка виконує дане доручення. Комісіонер, виконуючи доручення комітента, укладає угоди з особами, які називаються третіми особами.

ПРЕДМЕТ ДОГОВОРУ

   Предметом комісійного договору є одна або кілька угод, які комісіонер укладає із третіми особами за рахунок комітента. Чинне законодавство України не дає виключного переліку угод, які можуть бути предметом договору комісії. Отже, це можуть бути будь-які угоди, що відповідають вимогам закону: купівля-продаж, бартер, підряд, зберігання та ін. Поняття здійснення "однієї або декількох угод від свого імені за рахунок комітента" включає можливість укладання комісіонером додаткового (проміжного) договору з іншим підприємством. При цьому можливість укладання такого договору комісіонером рекомендуємо прямо передбачити в договорі комісії. Якщо, до моменту випуску комісійних товарів у вільний обіг на території України, вони зберігаються під митним контролем на митному (ліцензійному) складі, комісіонерові будуть потрібні також повноваження для укладання договору зберігання із власником такого складу.

   Не тільки вид і характер, але й кількість угод, що укладаються посередником (угод, договорів, контрактів) законом не обмежується. На виконання одного договору комісії може бути укладено кілька зовнішньоторговельних контрактів. І навпаки, один зовнішньоекономічний контракт може бути укладений комісіонером на підставі декількох договорів комісії з різними комітентами.

   Обов’язки, що виникають між комісіонером і третіми особами автономні, хоча їх зміст й визначається комісійним дорученням (наприклад, предмет, ціна й ін.). Автономія цих зобов'язань означає, що права й обов'язки по зовнішньоекономічній угоді, укладеної комісіонером, набуває сам комісіонер, а не комітент. З автономії зобов'язань комісіонера й третіх осіб випливає, що проходження процедур митного оформлення комісіонером не вимагає додатково дозволу комітента, а саме:

  • узгодження з митницею, у зоні діяльності якої перебуває комітент, не проводиться;
  • комітент може не перебувати, на обліку в митних органах. Однак при цьому відомості про комітент вносяться декларантом у митну декларацію, для чого все-таки будуть потрібні документи, які дозволяють ідентифікувати комітента (свідоцтво про державну реєстрацію, свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ);
  • автономія комісіонера виражається також у наявних у нього можливостях подолання адміністративних обмежень. Якщо на товар потрібні ліцензії або дозволи державних органів, то комісіонер, що має ці дозволи, може проводити експортно-імпортні операції з товаром, що належать комітенту.

   Винятком з правила автономії комісіонера є спеціальні санкції за порушення законодавства в галузі ЗЕД відповідно до статті 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", зокрема, режим індивідуального ліцензування. Проведення митного оформлення можливо за умови відсутності застосування таких санкцій не тільки до комісіонера, але й до комітента.

   В статті про предмет комісійної угоди деталізується об'єкт договору - замовлений для імпорту/ переданий для експорту товар - асортименти, ціни (мінімальні/максимальні), кількість, строки поставки й ін. При цьому право власності на комісійні товари переходить безпосередньо від комітента до третіх осіб або від третіх осіб до комітента. Комісіонер права власності не набуває.

   Оскільки комісіонер не стає власником товарів, які переміщуються через митний кордон України на виконання комісійного доручення, він може проводити декларування таких товарів на підставі договору із власником тільки при наявності ліцензії митного брокера. Обумовлене це тим, що декларування предметів здійснюється тільки їх власником або на підставі договору - іншим підприємством, допущеним митницею до декларування – митним брокером. При цьому договір на декларування укладається з комітентом, якщо за умовами зовнішньоторговельного контракту право власності на комісійні товари в момент декларування належить йому. Якщо ж право власності перейшло до третьої особи, договір на декларування укладається з останнім.

   Коли в комісіонера немає зазначених спеціальних повноважень на декларування, він може проводити митне оформлення через посередника-декларанта за договором. Після виконання доручення комісіонер повинен передати комітенту все отримане по виконаному дорученню, а також, на вимогу комітента, передати йому усі права щодо третьої особи, що випливають із угоди, укладеної комісіонером із третьою особою.

ЦІНИ Й РОЗРАХУНКИ

   У цій статті договору визначається порядок формування ціни при виконанні комісійного доручення, а також склад витрат, які будуть включені в цю ціну. Наприклад, імпортна ціна може бути сформована в такий спосіб: максимальна закупівельна ціна за комісійною угодою + додаткові видатки відповідно до умов поставки товару + митні платежі при імпорті + вартість зберігання товару комісіонером (якщо останнє не передбачене договором комісії, комісіонер відповідно до закону не має права на відшкодування витрат по зберіганню майна комітента, що перебуває в нього).

   Як ми вже відзначали, комісіонер укладає й виконує зовнішньоекономічні угоди за рахунок комітента. Однак чинне законодавство України не містить регламентацій щодо порядку й строків відшкодування комісіонерові його витрат у зв'язку із зовнішньоторговельною операцією. Отже, комісіонер цілком може як закуповувати товар для комітента за рахунок отриманих попередньо коштів останнього, так і за рахунок власних коштів з наступним відшкодуванням понесених видатків комітентом. Тому відмову в митному оформленні комісійних товарів через використання власних коштів комісіонера для їхньої оплати не можна вважати правомірною.

   Оскільки комісійний договір - оплатний, за послуги комісіонера повинне бути передбачена комісійна винагорода. Розмір цієї винагороди визначається угодою.

ТЕРМІН ДІЇ КОМІСІЙНОГО ДОГОВОРУ

   Визначаючи цей строк, необхідно співвідносити його з терміном дії зовнішньоекономічного контракту. Комісія триває довше, ніж зовнішньоторговельна операція по її виконанню й, отже, комісійний договір укладається раніше зовнішньоекономічного й закінчує свою дію пізніше - після повного розрахунків сторін по виконаній зовнішньоторговельній операції (операціям).

   Виділимо основні критерії, по яких комісія відрізняється від інших угод. Основним критерієм є відсутність переходу до посередника права власності на товари, які переміщаються через митний кордон України у зв'язку з виконанням угоди.

   Комісійний договір не повинен ототожнюватися також і із зобов'язаннями про виконання робіт, приміром, - про переробку давальницької сировини. Вони відрізняються між собою тим, що в зобов'язаннях по виконанню робіт на одного з контрагентів покладає обов'язок виконати певні роботи, які б завершувалися досягненням певного матеріального результату, а в зобов'язаннях про надання посередницьких послуг діяльність контрагента спрямована на здійснення юридичних і фактичних дій, які безпосередньо не породжують матеріальних наслідків.